Генеалогічний метод— дослідження подібності між родичами в різних поколіннях. — походження) — наука про спадковість і мінливість психічних і психофізіологічних властивостей, що виникла на стику психології і генетики. У західній літературі частіше застосовується термін «генетика поведінки» . Методи припускають обов’язкову статистичну обробку, специфічну для кожного методу. Найінформативніші способи математичного аналізу, які вимагають одночасного використання принаймні двох перших методів. Метод прийомних дітей— зіставлення подібності з якою-небудь психологічного ознакою між дитиною та її біологічними батьками, з одного боку, дитиною і її прийомними батьками — з іншого. Популяційний метод дозволяє вивчати поширення окремих генів або хромосомних аномалій у людських популяціях.
Для цього необхідне точне знання ряду ознак прямих родичів по материнській і батьківській лініях і охоплення якомога більш широкого кола кровних родичів. Можливе також використання даних щодо достатнього числа різних сімей, що дозволяє виявити схожість родоводів. Цей метод застосовується головним чином у медичній генетиці та антропології. Однак подібність поколінь за психологічними ознаками може пояснюватися не тільки генетичною їх передачею, але й соціальною спадковістю.
Социальная антропология в системе гуманитарных наук
Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike; також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання.
- Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike; також можуть діяти додаткові умови.
- Найінформативніші способи математичного аналізу, які вимагають одночасного використання принаймні двох перших методів.
- Методи припускають обов’язкову статистичну обробку, специфічну для кожного методу.
- — походження) — наука про спадковість і мінливість психічних і психофізіологічних властивостей, що виникла на стику психології і генетики.
Під ред. Равич-Щербо — М.; Аспект Прес, 2000. — 447 с.
Этапы развития науки
Психогенетика. Підручник. Равич-Щербо, Т. Марютина, Е. Григоренко.
Предметом психогенетики є взаємодія спадковості та середовища у формуванні міжіндивідуальної варіативності психологічних властивостей людини (когнітивних і рухових функцій, темперамента). Він заснований на тому, що монозиготні (однояйцеві) близнюки мають ідентичний генотип, дизиготні (двояйцеві) — неідентичний. При цьому члени близнюкових пар будь-якого типу повинні мати подібне середовище виховання, тоді більша внутрішньопарна схожість монозиготних близнюків у порівнянні з дизиготними https://www.0532.ua/list/459545 може свідчити про наявність спадкових впливів на мінливість досліджуваної ознаки. Істотне обмеження цього методу полягає в тому, що схожість власне психологічних ознак монозиготних близнюків може мати і негенетичне походження. Для аналізу генетичної структури популяції необхідно обстежити велику групу осіб, яка повинна бути репрезентативною, тобто такою, що дозволяє судити про популяцію в цілому. Цей метод також більш інформативний при вивченні різних форм спадкової патології.